ДИТИНА-СИРОТА: НАБУТТЯ СТАТУСУ, СОЦІАЛЬНІ ПІЛЬГИ І ДЕРЖАВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ

Для дітей-сиріт держава передбачає низку пільг і гарантій.

За даними Національної соціальної сервісної служби, у 2021 році над 33 598 дітьми було встановлено опіку чи піклування. У 2022 році ця цифра зросла на 6622 — загальна кількість дітей під опікою та піклуванням склала близько 40 220. Упродовж І кварталу 2023 року 29 847 дітей отримали офіційного опікуна або піклувальника. Такі цифри вказують на те, що показники встановлення опіки зростають, отже кількість дітей, які за певних причин втратили батьківське піклування, збільшилася.

Види статусів:

Стаття 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» вказує на види статусів для дітей, які з тих чи інших причин залишилися без батьків:

діти-сироти, в яких померли чи загинули батьки;

діти, позбавлені батьківського піклування, які залишилися без піклування батьків з різних обставин (позбавлення батьківських прав, визнання батьків безвісти зниклими тощо);

особи з-поміж дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Це особи віком від 18 до 23 років, в яких до повноліття померли батьки або ті, які мали статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

У цій статті буде розглянутий статус: ДИТИНА-СИРОТА.

Дитина-сирота – це дитина, в якої померли чи загинули батьки. (Стаття 1 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”).

Стаття 3 Конвенції ООН «Про права дитини» проголошує:

“В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.”

СТАТУС ДИТИНИ-СИРОТИ

– це визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

СТАТУС ДИТИНИ-СИРОТИ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ СВІДОЦТВОМ ПРО СМЕРТЬ КОЖНОГО З ПОМЕРЛИХ ЧИ ЗАГИБЛИХ БАТЬКІВ.

МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ – місцезнаходження закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, жиле приміщення дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім’ї, опікунів або піклувальників, житло, в якому дитина проживає, інше житло.

ОРГАНИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ДІТЕЙ-СИРІТ:

Органи опіки та піклування, тобто районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Служба у справах дітей;

Центри соціальних служб для сім’ї дітей та молоді;

Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Стаття 25 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує

“Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.”

СОЦІАЛЬНІ СТАНДАРТИ ТА ГАРАНТІЇ ДЛЯ ДІТЕЙ-СИРІТ, встановлені на державному рівні:

соціальний супровід дитини (соціальна опіка, патронаж, наставництво тощо);

щорічне безоплатне оздоровлення;

зберігається право на житло, в якому діти-сироти проживали з батьками, рідними тощо до влаштування у відповідні заклади;

після досягнення ними 18-річного віку надається одноразова допомога у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України (КМУ);

працевлаштування дітей-сиріт після повернення їх з дитячих закладів, від опікунів чи піклувальників, з дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, закінчення навчання в державних та комунальних навчальних закладах;

мінімальне матеріальне забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття;

житлове забезпечення таких дітей після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені нормативи;

забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку роботи, а в разі неможливості надання робочого місця — встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

мінімальна разова державна фінансова допомога по закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;

мінімальне щомісячне утримання таких дітей за умови навчання їх у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку;

мінімальне медичне обслуговування;

мінімальне грошове забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків.

інші мінімальні соціальні стандарти, нормативи споживання, затверджені КМУ.

ДІТИ-СИРОТИ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ МАЮТЬ ПРАВО НА:

повне державне забезпечення в навчальних закладах (діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів);

виплату соціальної стипендії в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України та виплату 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики;

виплату щорічної допомоги для придбання навчальної літератури в розмірі не менше трьох місячних соціальних стипендій, посадових окладів, які їм призначені. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для навчальних закладів у відповідних бюджетах;

збереження на весь період академічної відпустки (при наданні академічної відпустки за медичним висновком) повного державного забезпечення та виплату стипендії. Навчальний заклад сприяє організації їх лікування;

забезпечення випускників навчальних закладів за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

ПЕНСІЯ ПО ВТРАТІ ГОДУВАЛЬНИКА:

Діти, які втратили одного з батьків, можуть отримувати пенсію по втраті годувальника. Ці кошти виплачуються одному з батьків або законному представнику дитини. Також цю допомогу діти мають змогу отримувати до 23-х, тобто поки вони не закінчать навчання у вищих навчальних закладах.

Діти, які навчаються у школах, професійно-технічних училищах та вищих навчальних закладах у денній формі (включно з періодом між закінченням одного навчального закладу та вступом до іншого, або періодом між завершенням навчання на єдиному освітньому рівні та продовженням навчання на іншому, якщо цей період не перевищує 4 місяці), отримують державну соціальну допомогу до закінчення навчального закладу, але не пізніше, ніж до 23-х років.

Дітям-сиротам ця допомога надається до досягнення 23-х років, незалежно від того, чи навчаються вони, чи ні. Державна соціальна допомога на дітей померлого годувальника надається з моменту звернення. Якщо звернення про допомогу надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника, то допомога виплачується з дня, що настає за днем смерті.

Розмір допомоги визначається на основі розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01.01.2023 вона становить:

на одну дитину – 100% (2093,00 грн);

на двох дітей – 120% (2511,60 грн);

на трьох і більше дітей – 150% (3139,50 грн).

Нагадуємо, що для отримання юридичної консультації від спеціалістів ГО «НЦДСПР «Відкриті двері» Ви можете звернутись за номерами гарячої лінії, яка працює кожного робочого дня з 10.00 – 16.00: