


В цьому дописі продовжуємо висвітлювати події про щоденні військові злочини російських окупантів у місті Нікополі, внаслідок яких страждає цивільна інфраструктура та населення.

Ось що розповів нашому документатору по воєнним злочинам мешканець м. Нікополя 37-річний Володимир:

В кінці січня 2024 року, близько 15.00 години дня, Володимир приїхав до хлопців, з якими разом з початку березня 2023 року по сьогодні здійснює роботи по утепленню вікон у будинках мешканців Нікополя за фінансової підтримки міжнародних фондів «UkranіanChildren» та «InsulateUkraine». На даний час силами Благодійного Фонду здійснено утеплення понад 4-х тисяч вікон у будинках нікопольчан. Благодійний Фонд, у якому працює Володимир, безкоштовно, за потреби, встановлює для жителів Нікопольського регіону «буржуйки» та «утеплюючі» рами на вікна приміщень, які були зруйновані від артобстрілів військ рф. Хлопці, до яких приїхав у той день Володимир, знаходилися на подвір’ї приватного сектору, прибережної території у південній частині міста.
В чергове, зробивши роботу, Володимир спілкувався з власниками будинку, і в цей час відбувся артобстріл міста. Володимир разом з іншими працівниками встиг забігти до підвалу. Три прильоти прийшлися на сусідню вулицю, один снаряд прилетів у город, інший – на сусідське подвір’я. Внаслідок обстрілу було пошкоджено шифер на будинку, та вибуховою хвилею зруйнувало вікно, яке тільки що установили, довелося переробляти. Того дня вони відбулися переляком. Власниця будинку повідомила Володимиру, що у тому житловому секторі проживають одні цивільні мешканці, ніяких військових там ніколи не було. Обстрілюють саме цивільне населення. Зі слів Володимира, такі ситуації в їх роботі є не поодинокі і кожного разу невідомо куди прилетить.

«Іноді і укритися нікуди, буває і не встигаєш» – згадує про пережите Володимир.
На сьогоднішній день, Володимир разом з іншими працівниками Благодійного Фонду продовжує робити свою добру справу – допомагати людям громади облаштовувати обстріляні російськими окупантами приватні оселі, незважаючи на щоденні активні бойові дії у прифронтовому Нікополі.
P.S. З міркувань безпеки особисті дані свідка змінені.

Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли у Нікопольську громаду, ми документуємо голоси свідків для історії про міжнародні злочини російських військових на території Нікополя.

статті 51 Протоколу про захист жертв міжнародних збройних конфліктів — цивільне населення користується загальним захистом від небезпек, що виникають у зв’язку з воєнними операціями, вони не повинні бути об’єктами нападу. Зокрема, заборонені напади, спрямовані не на воєнні об’єкти,

статті 52 Протоколу про захист жертв міжнародних збройних конфліктів. Стаття стосується цивільних об’єктів, тобто всіх об’єктів, що не є воєнними об’єктами та вказує, що такі об’єкти не можуть бути предметом нападу,

статті 3 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, яка вказує, що з особами, які не беруть участі в активних бойових діях, слід поводитись гуманно та без будь-якої ворожої дискримінації,

статті 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни — заборона застосування будь-яких заходів, що можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб.

Вищезгадані статті стосуються заборони обстрілів цивільної інфраструктури та населення.
“ДОКУМЕНТАЦІЯ ВОЄННИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ У НІКОПОЛЬСЬКОМУ РЕГІОНІ: АНАЛІЗ, ВІДШКОДУВАННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ГРОМАДИ»,

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українська Гельсінська спілка з прав людини – УГСПЛ.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та @
Громадська організація “Відкриті двері””.