Щоб зберегти голоси свідків для історії і майбутнього міжнародного трибуналу над воєнними злочинцями, продовжуємо висвітлювати міжнародні злочини російських військових на території Нікопольської громади. Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли у Нікопольську громаду та покарати винних.
Ми хочемо поділитися історією однієї сім’ї про нічний військовий обстріл Нікополя.
6 вересня 2022 року, 
близько 3 години ночі, 
російські війська завдали чергового військового обстрілу місту Нікополь. В той час Олена знаходилась вдома разом із чоловіком та сином.Ось що пригадує Олена про події тієї жахливої ночі:
“… близько 3 години ночі нас розбудив потужний вибух. Він був дуже близько. Ми підскочили з ліжка. Я заметушилася, схопила собаку на руки. Потім стався ще один потужний вибух. Я закричала чоловіку та синові, що треба бігти до підвалу, який знаходиться на вулиці. Хотіла вийти з дому, однак не змогла цього зробити через сильну вибухову хвилю. Я штовхала двері вперед, а вони ледь відкривалися, немов були на тугій пружині. До речі, добре, що ми не вибігли, бо могли б отримати травми від усього, що летіло в наш бік.
Знайшли більш безпечне місце у кімнаті сина. Ми відчували, що буде і третій вибух. І здавалось, що до нас. І дійсно, ворожа артилерія прилетіла ще раз. Опісля почули, як щось валиться, сиплеться. Подумали, що зачепило дах нашого будинку.
Коли все стихло, ми з сином змогли побігти до підвалу. Просиділи там до світанку. Потім вийшли й побачили, що коїться. На подвір’ї, в городі, на всіх прибудовах були шматки шиферу різного розміру. У наших сусідів аналогічна картина. Ми чули голоси рятувальників та поліцейських.
Виявилось останній приліт відбувся за 2 будинки від нас. На щастя, господарів не було вдома, бо там сталося пряме влучення ворожого снаряду у будинок.
Від минулого життя у людей нічого не залишилось. Будинок стояв без вікон та дверей. Від даху й сліду не було. Лише стіни з тріщинами. Руйнувань зазнав і гараж.
А перші два прильоти артилерії були також неподалік від нас. У деяких сусідів осколки побили паркани, дахи, вікна. Ніхто з людей не постраждав. На жаль, вбило 2 собак.
Ми почали збирати шифер, який принесло до нас з сусіднього будинку, куди влучив снаряд. Назбирали 3 мішки. Знайшли й осколки. Найбільший з них вагою 330 грамів хотів пробити нам стіну. Мабуть не вистачило “заряду”. А от на даху ми знайшли кілька дірок.
Після тієї ночі я 2 місяці спала у підвалі. Чоловік там все облаштував для максимального комфорту. В мене був страх залишатися у будинку на ніч, бо ти ніяк не захищений від обстрілу. В той період по Нікополю нещадно били щоночі. Лише у листопаді я повернулася у своє тепле ліжко”.
Нагадуємо, що Громадська організація “Відкриті двері”” у партнерстві з Українська Гельсінська спілка з прав людини – УГСПЛ через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії» з січня 2024 року веде документування міжнародних злочинів в рамках проєкту:“ДОКУМЕНТАЦІЯ ВОЄННИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ У НІКОПОЛЬСЬКОМУ РЕГІОНІ: АНАЛІЗ, ВІДШКОДУВАННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ГРОМАДИ»,
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українська Гельсінська спілка з прав людини – УГСПЛ.Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та Громадська організація “Відкриті двері””.
Детальнішу інформацію про програми USAID – US Agency for International Development в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID https://www.usaid.gov/uk/ukraine та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
