РОМСЬКА НАЦІОНАЛЬНА СПІЛЬНОТА В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Повномасштабне російське військове вторгнення в Україну, що розпочалося 24 лютого 2022 року, драматично вплинуло на все українське суспільство.

Беззаперечним є те, що дії російської армії та задуми російського воєнно-політичного керівництва можна кваліфікувати як «геноцидні» по відношенню до всього українського народу.

Тим не менш, українське суспільство не є гомогенним. Ризики і наслідки повномасштабної війни для більшості суспільства і для груп меншин, становище яких і раніше було вразливим, можуть мати різний характер.

Однією з таких етноспільнот є роми.

За даними громадських організацій до війни в Україні проживало від 200 до 400 тисяч ромів, найбільше в Закарпатській і Одеській областях, а наступними за кількістю ромів були Донецька і Харківська області, які перші потрапили в епіцентр бойових дій. Близько 90 % ромів стверджують, що зазнають переслідувань через свою національну приналежність.

Основну кількість ромів ВПО приймає Закарпатська область, прихисток для біженців надають у молитовних будинках протестантських громад, у спеціально організованих громадськими організаціями шелтерах і просто їх приймають у своїх сім’ях місцеві роми.

На сьогоднішній день ромська національна меншина є найбільш дискримінованою в Європі.

Незважаючи на декларовані державою рівні права для представників усіх національностей, саме роми є найбільш незахищеними та вразливими серед інших національних меншин, представлених в Україні.

Захист прав національних меншин в нашій державі гарантується Конституцією України, Законом України «Про національні меншини (спільноти) в Україні» № 2827-IX від 13.12.2022 та іншими нормативно-правовими актами. Україна стала учасником низки міжнародних договорів, які стосуються прав та захисту національних меншин, зокрема Рамкової конвенції про захист національних меншин.

Згідно зі статтею 11 Конституції України держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Особа, яка належить до національної меншини (спільноти), має також право на:

1) самоідентифікацію;

2) свободу громадських об’єднань та мирних зібрань;

3) свободу вираження поглядів і переконань, думки, слова, совісті та релігії;

4) участь у політичному, економічному та соціальному житті;

5) використання мови національної меншини (спільноти);

6) освіту, зокрема мовами національних меншин (спільнот);

7) збереження культурної самобутності національної меншини (спільноти).

Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію:

користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства;

розвиток національних культурних традицій;

використання національної символіки;

відзначення національних свят;

сповідування своєї релігії;

задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації;

створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Громадяни України, які належать до національних меншин, мають право:

обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях;

збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення;

вільно обирати та відновлювати національність;

на національні прізвище, ім’я та по батькові;

відновлювати свої національні прізвище, ім’я та по батькові,

в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати “по батькові”, мають право записувати в паспорті лише ім’я та прізвище, а у свідоцтві про народження – ім’я батька і матері;

встановлювати і підтримувати зв’язки з особами своєї національності та їх громадськими об’єднаннями за межами України, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб;

брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій.

Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається Законом.

Додамо, що лише протягом серпня були поновлені права 113 внутрішньо переміщених осіб з числа ромів.

Омбудсман України Дмитро Лубінець укотре наголошує, що будь-яка дискримінація є неприпустимою, а порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками, тягнуть за собою кримінальну відповідальність, згідно зі статтею 161 Кримінального кодексу України.

У випадку потрапляння в схожу ситуацію або якщо Вам відомі такі факти, зверніться до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008;

на електронну пошту: hotline@ombudsman.gov.ua;

на гарячу лінію:

0800501720;

за

044-299-74-08.

Нагадуємо, що для отримання юридичної консультації від спеціалістів ГО «НЦДСПР «Відкриті двері» Ви можете звернутись за номерами гарячої лінії, яка працює кожного робочого дня з 10.00 – 16.00:

+38(050)4908281, +380993150986, +380957182111

або пишіть в особисті повідомлення на офіційній сторінці: