У жовтні 2019 – березні 2020 р.р. громадські монітори, Ірина Лось та Ірина Кухта за підтримки ОБСЄ/БДІПЛ провели моніторингове дослідження забезпечення прав національних меншин на отримання початкової та середньої освіті рідною мовою з фок
усом на Східні та Південні регіони України.
Це одне з небагатьох комплексних досліджень на дану тематику в Україні, в якому проаналізовано не лише поточну ситуацію, а й норми та стандарти міжнародного права та зобов’язання держави у сфері захисту мовних прав національних меншин. Основою дослідження були норми міжнародно-правових договорів, підписані та ратифіковані Україною, а питання, які досліджувались стосувались різних категорій прав людини: прав дітей, права на освіту, мовних прав, прав національних меншин.
ОСНОВНІ ТЕЗИ за результатами моніторингу:
- З розвитком міжнародного права з прав людини, захист прав національних меншин отримав своє окреме місце та був закріплений у міжнародно-правових договорах і судовій практиці. Відтак сформувався підхід, відповідно до якого, держава має забезпечувати національним меншинам з одного боку можливість інтегруватися до більшості суспільства, а з іншого – зберігати та розвивати свою самобутність, мовні та культурні особливості.
- Немає чітко визначених зобов’язань щодо практик, які держава мала б впроваджувати для забезпечення права на навчання у школі рідною мовою національних меншин. Натомість, роками було напрацьовано низку різних міжнародно-правових документів на рівнях ООН, РЄ, ОБСЄ, які вказують на принципи та підходи в цій сфері. Відповідно до спеціального доповідача ООН з питань національних меншин, у мовних прав є чотири головні ціннісні спрямування: гідність, свобода, ідентичність, рівність та недискримінація.
- У Гаазьких рекомендаціях щодо прав національних меншин на освіту, виданих Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин зазначено також, що «особи, які належать до національних меншин, зобов’язані інтегруватися в більш широке суспільство держави через належне володіння державною мовою».
- Таким чином, перед державами ставиться вимога приділяти належну увагу тим потребам національних меншин, що їх послідовно викладають та обстоюють відповідні громади. Зі свого боку, національні меншини мають довести, що їхні вимоги обґрунтовані.
- Численні міжнародно-правові норми наголошують на необхідності участі національних меншин у процесі прийняття рішень, особливо у випадках, коли питання, що розглядаються, безпосередньо стосуються цих меншин. Для цього, у разі потреби, створюються органи, які консультували б владу з усіх питань, що стосуються питань освіти та мови меншин.
- Більшість опитаних в рамках моніторингу представників національних меншин в Україні не вбачають порушення мовних прав в сфері отримання освіти у школі, хоча й висловлюють бажання, щоб їх рідна мова більш активно використовувалась у навчальному процесі. Значна частина опитаних взагалі не були обізнані про зміни, які відбулися за останні роки на законодавчому рівні щодо мови навчання в школі.
- З представниками національних меншин було проведено недостатньо консультацій у процесі підготовки та прийняття Закону України «Про освіту» (2017) та Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (2019). Інформаційних кампаній та роз’яснень щодо шляхів та моделі реалізації мовної статті Закону України «Про освіту» з боку Міністерства освіти та науки України також було недостатньо.
- Перепоною для інтерпретації даних та надання об’єктивної оцінки стану забезпечення навчання рідною мовою національних меншин є відсутність актуальних даних про чисельність та регіони проживання національних меншин, а також про те, яку мову вони вважають рідною.
- Для вироблення напрямів державної мовної політики бракує глибокого вивчення ситуації з мовами в Україні. У спадок від Радянського Союзу на території України функціонували російськомовні школи. Для уникнення довільних та несистемних рішень щодо функціонування шкіл та класів з навчанням мовами національних меншин необхідно мати офіційні актуальні дані щодо компактного проживання національних меншин на території України. Останній перепис, який досліджував етнічний склад населення України проводився ще в 2001 році, і, як зазначають представники державних місцевих адміністрацій, дані цього перепису не використовуються, бо вважаються неактуальними на сьогодні.
- Великою прогалиною законодавства України для забезпечення прав національних меншин є відсутність спеціального закону, який має регулювати використання мов національних меншин в різних сферах, в тому числі, в освіті. Є необхідність розробки законів та політик, які б гарантували та забезпечували права національних меншин, в тому числі мовні та освітні. З повним текстом Звіту моніторингу можна ознайомитися за наступним посиланням: https://www.slideshare.net/ssuserd328fb/ss-239166078
