У сучасному світі ґендерно зумовлене та домашнє насильство залишається серйозною проблемою, що торкається мільйонів жінок по всьому світу. Проте, існує ще одна, часто непомічена група постраждалих – жінки з інвалідністю. Ці жінки стикаються з подвійною дискримінацією: як жінки та як люди з обмеженими можливостями, що робить їх особливо вразливими до насильства.
Запобігання та протидія домашньому насильству визначено одним із ключових напрямів виховної роботи у закладах освіти. Це серйозне соціальне явище потребує підвищеної уваги освітян, оскільки через наслідки війни проблема непорозумінь та негараздів у багатьох українських сім’ях значно загострилась.
Тема насильства в цілому є дуже багатогранною. Є багато форм насилля, які мають дуже різні прояви серед людей.
Однією з форм насильства є домашнє насилля.
Домашнє насильство — серйозна проблема, з якою стикаються багато людей. Воно може мати різні форми, і важливо вчасно розпізнати ознаки, щоб допомогти постраждалим.
Домашнє насильство — проблема, про яку не завжди говорять відкрито. Що робити, якщо людина не може попросити допомоги напряму через страх чи постійний контроль кривдника? У таких випадках постраждалі використовують невербальні сигнали, які важливо розпізнати й правильно на них реагувати.
Сім’я — це простір, де ми шукаємо любов , підтримку й безпеку . Але що робити, коли дім перетворюється на місце болю і страху ? Домашнє насильство — це не лише приватна справа, це соціальна проблема, яку ми всі повинні вирішувати разом.
Україна має дієві інструменти для захисту постраждалих від домашнього насильства. Один із них – терміновий заборонний припис, що виноситься поліцією для припинення насильства та запобігання його повторенню.
Ольга (ім’я змінено) багато років жила у тіні страху та болю. Її шлюб із чоловіком, який спочатку здавався ідеальним, згодом перетворився на пастку з постійними приниженнями, погрозами та фізичними знущаннями.
До Громадська організація “Відкриті двері”” звернулася Вікторія, мешканка Нікополя, яка разом із донькою Анастасією тривалий час долає труднощі, спричинені війною та життєвими обставинами.
Вікторія самостійно виховує доньку та забезпечує її навчання у вищому навчальному закладі. Батько дитини, хоча і має стабільний дохід, ніколи не брав участі у вихованні та не надавав матеріальної допомоги.
Внутрішньо переміщені особи (надалі ВПО) часто шукають тимчасове житло в гуртожитках або на базах відпочинку. Зазвичай ВПО розміщуються в гуртожитках, що належать комунальним чи державним організаціям. Часто керівники цих установ вимагають укладення договорів на користування приміщеннями для тимчасового проживання ВПО .
До Громадська організація “Відкриті двері”” звернулася жінка, яка самостійно виховує доньку з інвалідністю. Колишній чоловік роками ухилявся від сплати аліментів, накопичивши борг у розмірі понад 300 000 грн.