

В Україні можуть примусово вилучати майно для потреб Збройних Сил України під час дії воєнного стану. Це стосується зокрема житла і транспортних засобів громадян України.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Питання примусового відчуження або вилучення майна в умовах військового стану регулюється статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 353 Цивільного кодексу України, ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та ст. 3, 4, 9 ЗУ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

ЯКЕ МАЄ БУТИ ОФОРМЛЕННЯ ПРИМУСОВОГО ВІДЧУЖЕННЯ МАЙНА (РЕКВІЗИЦІЇ)?
Примусове відчуження або вилучення майна у зв’язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з зазначеними органами.

Реквізиція повинна супроводжуватись чітким документальним оформленням. Так, примусове відчуження або вилучення майна засвідчується підписанням акту, за формою встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 р. № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

В акті має бути зазначено: назву військового командування та органу, що погодив рішення, відомості про власника майна, відомості про підстави, ознаки майна, розмір виплаченої компенсації тощо.

У разі примусового відчуження майна до акту додається документ, що містить висновок про ринкову вартість майна станом на дату його оцінки.

Оцінка майна проводиться суб’єктами оціночної діяльності. У разі неможливості їх залучення – така оцінка проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування за погодженням із власником майна. У разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно. Розмір оцінки може бути оскаржено в суді.

Вилучити майно можуть у будь-кого у будь-якому регіоні України.

СУСПІЛЬНА НЕОБХІДНІСТЬ
Тобто, примусове відчуження майна громадян під час воєнного стану, може бути застосоване лише як виняток, з мотивів суспільної необхідності.
Лише наявність військового стану не виправдовує будь-яку конфіскацію. Виходячи з тлумачення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини, вилучення майна вважається правомірним, якщо воно є законним, здійсненим з легітимною метою та не покладає на власника надмірного тягаря, якщо йому забезпечено «належне відшкодування» вартості майна.

Що стосується майна приватних підприємств, приватних осіб, воно вилучається виключно при наданні відповідних компенсацій. Тут є два моменти. Компенсація може бути надана або одразу, тобто попередньо, у разі наявності коштів, або впродовж трьох років з моменту закінчення воєнного стану рівними частинами.

Контроль за діяльністю військового командування, органів виконавчої влади в умовах воєнного стану здійснює Рада національної безпеки і оборони України («РНБО»). Тому, у разі потреби, можна звернутися до РНБО для розслідування факту порушення прав громадян або бізнесу у випадку наявності такого.

Крім цього, завжди є право звернення до суду господарської або загальної юрисдикції з вимогами про відшкодування збитків завданих незаконними діями органів держави або адміністративного суду щодо оскарження неправомірних дій таких органів.
“



ДОКУМЕНТАЦІЯ ВОЄННИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ У НІКОПОЛЬСЬКОМУ РЕГІОНІ: АНАЛІЗ, ВІДШКОДУВАННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ГРОМАДИ»,
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та
Громадська організація “Відкриті двері””.