В рамках програми «Вплив громадянського суспільства України та Грузії на створення системи реабілітації для жертв тортур в обох країнах, обмін досвідом між країнами успішними програмами комплексної допомоги жертвам тортур, в тому числі постраждалим від військових конфліктів» за підтримки ОБСЄ/БДІПЛ, 26.07.2021 р. відбулась робоча зустріч між спеціалістами Грузинського центру психосоціальної та медичної реабілітації жертв катувань (GCRT) та ГО «НЦДСПР «Відкриті двері». Мета робочої зустрічі: обговорення проблем пов’язаних з реалізацією прав жертв тортур на реабілітацію і забезпеченням програм підтримки для них в Україні і Грузії для подальшої розробки плану дій, що спрямований на вирішення проблеми і прийняття більш загальних заходів в країнах.
Під час робочої зустрічі виступила Ірина Лось, яка зазначила, що п. 1 ст. 14 Конвенції ООН проти катувань передбачає зобов’язання держав – сторін Конвенції забезпечити у своїй правовій системі одержання відшкодування жертвою катувань й підкріплене правовою санкцією право на справедливу й адекватну компенсацію, зокрема заходи для якомога повнішої реабілітації.
Відповідно до Загального коментаря №3 Комітету ООН проти катувань визначено, що жертвами катувань вважають осіб, які окремо або разом постраждали від заподіяної їм шкоди, зокрема від фізичних або душевних травм, емоційних страждань, економічних збитків або суттєвого обмеження їхніх основних прав, внаслідок дій або бездіяльності, що становлять порушення положень Конвенції. Особу мають визнавати жертвою незалежно від того, чи був встановлений, затриманий або притягнутий до відповідальності той, хто скоїв порушення, і незалежно від наявності сімейних чи інших зв’язків між останнім і жертвою. Термін «жертва» також включає найближчих родичів або утриманців жертви і осіб, яким була завдана шкода при втручанні з метою допомогти жертвам або запобігти віктимізації (пункт 3 Загального коментаря № 3 Комітету ООН проти катувань).
Спеціалісти Грузинського центру психосоціальної та медичної реабілітації жертв катувань (GCRT) наголосили на важливості у комплексному підході під час реабілітації жертв тортур, про що також зазначено у Загальному коментарі №3 Комітету ООН проти катувань, що кожна держава – сторона Конвенції ООН проти катувань має застосовувати довгостроковий та комплексний підхід і забезпечувати наявність, прийнятність і оперативну доступність послуг фахівців для жертв катувань та жорстокого поводження. Такий підхід повинен включати процедуру для аналізу й оцінення терапевтичних та інших потреб окремих осіб на основі, серед іншого, Керівництва з ефективного розслідування та документування катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (Стамбульський протокол). Крім того, він може охоплювати широке коло міждисциплінарних заходів, таких як медичні, фізичні та психологічні реабілітаційні послуги; реінтеграційні та соціальні послуги; допомога і послуги орієнтації в сім’ї та громаді; професійне навчання; освіта тощо. Комплексний підхід до реабілітації, що враховує силу і стійкість жертви, має винятково важливе значення. Жертви можуть зазнавати ризику вторинної травматизації і відчувати обґрунтований страх перед діями, що нагадують їм про пережиті ними катування або жорстоке поводження. Відповідно, найпильнішу увагу слід приділяти необхідності створення довірливої атмосфери, в якій може надаватися допомога. За необхідності послуги можуть надаватися на засадах конфіденційності.
