


В цьому дописі продовжуємо висвітлювати свідчення мешканців міста про резонансні військові злочини російських окупантів у місті Нікополі, внаслідок яких страждає цивільна інфраструктура.

Нагадаємо, 6 березня 2024 року, через ворожі російські артобстріли внаслідок масштабної пожежі вигорів вщент місцевий гіпермаркет “Епіцентр”, це був один із найбільших торгових об’єктів м. Нікополя. Гігантський стовп чорного диму шокував місцевих жителів.
Сьогодні нікопольці стають свідками численних обстрілів цивільної інфраструктури та населення міста з боку російських окупантів.

Ось що розповідають про події того дня випадкові свідки:

«В цей день 06.03.2024 року біля 15.25 годин Сергій знаходився вдома, мешкає неподалік телевежі. Почув три вибухи, перший був найгучніший. Так, як він живе неподалік, то десь о 15.45 годині з вікна свого помешкання побачив, як зі сторони розташування Епіцентру (пряма мова): «такий дим валив жахливий», завершив розповідь Сергій.
Черговим свідком того дня став мешканець нашого міста Ілля, який в той час знаходився неподалік Епіцентру. Одразу після обстрілу торгівельного центру він побіг допомагати гасити пожежу. «Чим могли допомагали, скручували шланги, приносили деякі речі. Після цього позаду Епіцентра, прибирали колеса і все, що могло горіти», – розповідає Ілля.

Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли у Нікопольську громаду, ми документуємо голоси свідків для історії про міжнародні злочини російських військових на території Нікополя.

статті 51 Протоколу про захист жертв міжнародних збройних конфліктів — цивільне населення користується загальним захистом від небезпек, що виникають у зв’язку з воєнними операціями, вони не повинні бути об’єктами нападу. Зокрема, заборонені напади, спрямовані не на воєнні об’єкти,

статті 52 Протоколу про захист жертв міжнародних збройних конфліктів. Стаття стосується цивільних об’єктів, тобто всіх об’єктів, що не є воєнними об’єктами та вказує, що такі об’єкти не можуть бути предметом нападу,

статті 3 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, яка вказує, що з особами, які не беруть участі в активних бойових діях, слід поводитись гуманно та без будь-якої ворожої дискримінації,

статті 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни — заборона застосування будь-яких заходів, що можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб.

Вищезгадані статті стосуються заборони обстрілів цивільної інфраструктури та населення.
“ДОКУМЕНТАЦІЯ ВОЄННИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ У НІКОПОЛЬСЬКОМУ РЕГІОНІ: АНАЛІЗ, ВІДШКОДУВАННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ГРОМАДИ»,
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та
Громадська організація “Відкриті двері””.