
Проблема домашнього насильства в українських родинах, на жаль, не втрачає своєї актуальності.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» держава здійснює захист дитини від усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» домашнє насильство є одним з чинників, які можуть зумовити складні життєві обставини (обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток особи, функціонування сім’ї, які особа/сім’я не може подолати самостійно).

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що дитиною, яка постраждала від домашнього насильства, є особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, визнаються жорстоким поводженням з дитиною. А дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров’я та розвиток у зв’язку жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, має статус дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

Відповідно до чинного законодавства дитина, яка постраждала від домашнього насильства, має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку.

Зокрема, ПОСТРАЖДАЛА ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА:

дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства;

недопущення повторних випадків домашнього насильства;

звернення до суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

отримання повної та вичерпної інформації від суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про свої права і соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну допомогу, якими вона може скористатися;

безоплатне отримання відповідно до законодавства соціальних послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги відповідно до її потреб;

безоплатну правову допомогу у порядку, встановленому Законом України «Про безоплатну правову допомогу»;

повагу до честі та гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

конфіденційність інформації особистого характеру, яка стала відома суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, під час роботи з постраждалою особою, та захист персональних даних;

вибір спеціаліста за статтю (за можливості);

відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю, у порядку, визначеному законодавством;

звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству;

своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов’язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов’язані з ізоляцією кривдника або його звільненням;

інші права, передбачені законодавством у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Захист прав та інтересів постраждалої дитини, у тому числі звернення до суду, представництво її прав та інтересів у суді, крім батьків та інших законних представників дитини, можуть здійснювати родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, якщо вони не є кривдниками дитини, а також орган опіки та піклування.

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ДЛЯ ДИТИНИ, ЯКА Є ЖЕРТВОЮ ДОМАШНЬОГО:

телефонуйте до поліції: 102 або зверніться до найближчого відділу поліції з заявою про вчинення домашнього насильства;

телефонуйте з питань домашнього насильства на урядову «гарячу лінію» 15-47.

телефонуйте на Національну «гарячу лінію» з питань запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного), або з мобільного 116 123 (з мобільного). Фахівці нададуть інформаційну, соціально-психологічну та юридичну підтримку;

прямуйте у служби у справах дітей. Пам’ятайте, що за законодавством дитина, яка бачить насильство стосовно інших, є не свідком, а жертвою;

телефонуйте на Національну «гарячу лінію» для дітей та молоді: 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного), або 116 111 (з мобільного).

якщо отримали тілесні ушкодження або стан вашого здоров’я погіршився – необхідно звернутися до сімейного лікаря або найближчого медичного закладу для отримання кваліфікованої допомоги та належного документування отриманих травм.

звертайтеся до фахівців для отримання психологічної допомоги, якщо ваш психологічний стан погіршився, і зафіксуйте звернення.