Весь світ сьогодні у напрузі від російських ядерних терористів, в руках яких опинилась Запорізька АЕС. Багато хто готується до ядерного вибуху, але насправді не так просто його влаштувати на непрацюючих нині атомних реакторах, які знаходяться під захистом метрових стін.
Проте, на Запорізькій АЕС є не тільки шість ядерних реакторів, але і найбільше у світі пристанційне сховище відпрацьованого ядерного палива (СВЯП) на майданчику якого розміщено під відкритим небом 175 (а зараз можливо вже і більше) контейнерів з відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП), яке відноситься до високо радіоактивних відходів і тому експерти все більше говорять про можливість їх застосування росіянами у якості “брудних бомб”, які ще називають “зброєю терористів”.
“Брудна бомба” — це суміш вибухівки і радіоактивних речовин, які стають інструментом залякування, що може застосовуватись на територіях, де немає активних бойових дій і є висока щільність населення. “Брудна бомба” не може створити ядерний вибух, як ядерна зброя, але може поширити радіоактивне забруднення на певні території навколо місця підриву радіоактивних матеріалів.
І дуже жаль, що величезна кількість таких матеріалів знаходиться в руках терористів фактично поруч із Нікополем та іншими поселеннями 30-ти км. зони спостереження ЗАЕС, які багато років поспіль боролись проти будівництва СВЯП ЗАЕС поруч із їх домівками людей, на мітингах і під час громадських слухань закликали уряд України перемістити це СВЯП у зону відчуження ЧАЕС.
Адже кожна тонна ВЯП має радіоактивність близько 10 млн. кюрі і нескладно підрахувати, що в густонаселеному регіоні в 175 контейнерах ємністю 455 кг. вже зберігається близько 80 тонн ВЯП загальною радіоактивністю близько 800 млн. Кюрі, що в десятки разів більше всієї радіоактивності, викинутої в результаті аварії на Чорнобильській АЕС бомб, скинутих на Хіросіму та Нагасакі.
В складі відпрацьованого палива одного ядерного реактора щорічно напрацьовується понад 200 кг плутонію, а отже, більше тонни плутонію від початку експлуатації СВЯП у 2001 з шести реакторів ЗАЕС щорічно додавалось на майданчику ЗАЕС. При цьому, американські дослідники давно встановили, що навіть одна мільйонна частина грама плутонію при вдиханні може викликати рак легень, одна тисячна грама викликає фіброз легень і смерть через кілька років.
Як в період існування СРСР так і в умовах незалежної України населення регіону розташування ЗАЕС атомної станції було усунене від участі в ухваленні стратегічних екологічно значущих для його долі рішень про будівництво і розширення АЕС, а також спорудження СВЯП в даній місцевості. Таким чином, через грубі знехтування екологічних прав місцевого населення і недемократичний розвиток смертельно небезпечних ядерних технологій в густонаселеному промисловому районі України сьогодні підготовлена ідеальна база для злочинної діяльності російських ядерних терористів.
Важливо знати, що зазнати радіаційного впливу внаслідок підриву «брудної бомби» можуть першочергово ті, хто опинився в епіцентрі вибуху. На більших відстанях від місця вибуху небезпека зменшується і є тільки у випадку, коли люди вдихають пил, їдять забруднену їжу або п’ють забруднену воду.
Тому правила порятунку в разі застосування “брудної бомби” такі ж, як і під час радіаційної аварії на АЕС: прямуйте в укриття, залишайтесь в укритті, слухайте подальші вказівки від органів влади, ДСНС чи поліції. Нехай хранить нас Господь від цього лиха, вселить страх і трепет в серця російських загарбників щоб вони тікали із Запорізької АЕС, а вона разом із СВЯПом була назавжди демонтована і вивезена з нашого краю в чорнобильську зону, яку «мирний атом» вже перетворив у не придатну для безпечного життя територію Землі.
Автор даної публікації: Юрій Бабінін – голова спілки «Громадянський дозор», монітор напрямку “Навколишнє природне середовище” проекту ГО «НЦДСПР «Відкриті двері» «Моніторинг забезпечення прав людини у місті Нікополь Дніпропетровської області».
Даний проєкт релізується завдяки підтримці, наданій Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).