ЗВІЛЬНЕННЯ ПРАЦІВНИКА ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

Воєнний стан оголошений в Україні з 24.02.2022 р. відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Питань, з якими стикаються підприємства і працівники під час війни у сфері трудових відносин виявилось безліч.

З 24.03.2022 р. і протягом воєнного стану в країні діє Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136-ІХ), яким внесені окремі корективи до процесу організації відносин, що виникають між працівником та роботодавцем у період воєнного стану.

Незважаючи на воєнний стан в Україні та ведення бойових дій в окремих регіонах України, звільнення працівника повинно відбуватись виключно у відповідності до вимог чинного законодавства.

До моменту набуття чинності Закону № 2136-ІХ фахівці Держпраці зазначали, що у випадку, коли працівник залишив робоче місце та виїхав з місця проживання у зв’язку із бойовими діями – відсутні підстави для звільнення працівника з роботи за прогул, але і зберігати за таким працівником середній заробіток немає підстав.

Такий переїзд фахівці Держпраці вважають поважною причиною для відсутності на роботі. І стверджують, що звільняти такого працівника за прогул немає підстав.

Роботодавець має право зафіксувати неявку на роботу (в табелі обліку робочого часу, актом) і вимагати від працівника пояснень відсутності на робочому місці.

Звільнити працівника без його заяви через його невихід на роботу у зв’язку з бойовими діями, роботодавець не має права. Слід врахувати, що особа продовжується вважатись такою, що має основне місце роботи в Україні, адже до моменту отримання від неї заяви про звільнення – підстав для звільнення немає.

Закон № 2136-ІХ надав право працівнику у зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та загрозою для життя і здоров’я працівника, розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження (за винятком примусового залучення до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури).

А що робити у тому випадку, якщо заява на звільнення так і не була отримана, а зв’язок із працівником втрачено. На жаль, конкретної відповіді у Законі № 2136-ІХ на дане питання немає.

Водночас Закон № 2136-ІХ надав можливість не застосовувати у період дії воєнного стану частково положення ст. 40, 43 КЗпП, та звільняти працівника з ініціативи роботодавця:

в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки;

без погодження з профспілкою, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ aбo організацій, обраних до профспілкових органів.

Нагадуємо, що Ви можете отримати юридичну консультацію від спеціалістів ГО «НЦДСПР «Відкриті двері» з 10.00 – 16.00 за номерами гарячої лінії, яка працює кожного робочого дня:

+38(050)490-82-81, +380993150986